Sunday, February 15, 2009

Вернор Виндж. Пламя над бездной.

В романі автор пропонує дуже цікавий погляд на будову всесвіту. Він поділяється на зони - від центра до краю. В центрі - безодня, в якій розум неможливий. Чим ближче до краю, тим технологічнішими можуть бути цивілізації. В Краї, швидкість світла не є обмеженням. За краєм цивілізації стають Силами (я так і не зрозумів що це таке).

Розпочинається книга, тим, що представники людської цивілізації, десь в Краї, знайшли та розворушили якийсь архаїчний архів, і цим розбудили Зло, яке собі спокійно дрімало мільйони років. Корабель, в якому, як виявилось була протидія, встиг втекти і потрапив на планету в повільній зоні.

Надалі, однією з основних сюжетних ліній є опис цивілізації собакоподібних зграй, які населяють ту планету, де приземлився космічний корабель з утікачами. Ці собаки можуть бути розумними лише коли об'єднані в зграю. І вся зграя - це одна особистість.

Щоб активувати протидію Злу, споряджена експедиція. Пригоди та стосунки членів екіпажу: жінки, чоловіка, який певним чином пов'язаний із Силою, та двох розумних рослин на візках складають іншу сюжетну лінію.

І все це переплітається повідомленнями із груп новин пародійної всесвітньої мережі "мільйонів неправд".

Мені роман сподобався своєю незвичністю. Тепер собак шкода, як же їм, бідним "синглетам" живеться.

No comments: